Пресвітер
Священномученик Вікентій Михайлович Смирнов народився 1881 року в селі Засимен’є Клинського повіту Московської губернії в родині диякона. Здобувши духовну освіту в семінарії, він одружився та прийняв священицький сан. За довгі роки ревного й бездоганного пастирського служіння отець Вікентій був підвищений до сану протоієрея. У 1930 році, у період посилення радянських гонінь на релігію, його призначили настоятелем храму в підмосковному селищі Хімки, де він продовжував зміцнювати віру серед парафіян у важкі часи.
Восени 1937 року протоієрей Вікентій розділив долю тисяч православних священнослужителів, які потрапили під каток масового терору. У жовтні його заарештували й ув’язнили в місцевому відділенні міліції. Слідчі висунули пастирю типові для того часу наклепницькі звинувачення у веденні контрреволюційної агітації та поширенні поразницьких настроїв. На допитах отець Вікентій проявив твердість, рішуче відкинув усі наклепи, висунуті проти нього, і відмовився визнати себе винним.
Рішенням «трійки» НКВС священнослужителя було засуджено до найвищої міри покарання, при цьому його дружині Євдокії Іванівні повідомили неправдиву інформацію про те, що чоловіка нібито відправили до табору на багаторічний термін без права листування. Протоієрей Вікентій Смирнов був розстріляний 16 листопада 1937 року на Бутовському полігоні під Москвою, який став місцем загибелі безлічі новомучеників, і похований у безіменній загальній могилі. Архієрейський Собор Російської Православної Церкви зарахував його до лику святих у 2000 році.
