Навесні 1922 року розпочалося нове переслідування Руської Православної Церкви, метою якого було залякування духовенства та вірян. Обвинуваченими стали московські протодиякон Василь Соколов, Христофор Надєждін, Олександр Заозерський, ієромонах Макарій (Телегін) та мирянин Сергій Тихомиров.
Священномученик Василь народився 24 липня 1868 року в селі Стара Слобода, Володимирська губернія, в родині диякона Олександра Соколова. У 1882 році закінчив Переславське духовне училище, а в 1888 році – Вифанську духовну семінарію. З 1891 по 1906 рік служив у селі Пусте Різдво, де був завідувачем церковно-парафіяльної школи.
Отець Василь був щасливий у шлюбі і мав шестеро дітей. Його життя було сповнене турбот і труднощів, але він завжди залишався вірним Богу і прагнув до духовного вдосконалення. У 1910 році закінчив Московську духовну академію і став професором.
У 1922 році, під час переслідувань, отець Василь був заарештований за свою проповідь, у якій говорив про радість свята Благовіщення і про допомогу голодуючим. Він не закликав до повстання, а лише намагався втішити своїх парафіян. Суд над ним та іншими священниками проходив в атмосфері тиску і страху, але вони проявили мужність і стійкість.
Священномученик Христофор народився 21 лютого 1869 року в селі Нижній Белоомут, Рязанська губернія, в родині священика. Він отримав освіту в Зарайському духовному училищі та Рязанській духовній семінарії. У 1892 році вступив до Московської духовної академії.
Обидва священики, незважаючи на тяжкі випробування, залишалися вірними своїй вірі та служінню, а їхнє життя стало прикладом для багатьох вірян.
