Пресвітер
Священномученик Василій народився 29 березня 1870 року в селі Казанському Богородського повіту Московської губернії в родині свя священика Павла Смирнова. У 1890 році Василій закінчив Московську Духовну семінарію і був направлений вчителем до Спаської церковно -парафіяльну школу графа Орлова-Давидова в Бронницькому повіті.
З 1892 року Василій став служити псаломщиком у Миколо-Заяїцькому храмі в Москві. З дня заснування 1 жовтня 1901 року Миколо-Заяїцької церковно-парафіяльної школи він викладав у ній Закон Божий, одночасно він був законовчителем у кількох церковно-парафіяльних школах, причому в більшості з них викладав безкоштовно.
11 березня 1907 року його висвятили на диякона, а 28 грудня 1914 року — на священика цього храму. 21 травня 1921 року отець Василій був нагороджений камілавкою, 11 травня 1924 року – наперсним хрестом, 25 березня 1927 року – возведений у сан протоієрея. У 1929 році він був призначений настоятелем Миколо-Заяїцького храму і служив у ньому до його закриття в 1933 році. З 1933 року і до арешту він служив у храмі на честь ікони Божої Матері «Знамення» у селі Знаменському Кунцевського району Московської області, його було возведено в сан протоієрея та нагороджено митрою.
16 березня 1938 року сусідка священика на вимогу співробітника НКВС дала проти нього свідчення.
21 березня заступник начальника Московського управління НКВС майор Семенов підписав довідку на арешт священика. Наступного дня отець Василій був заарештований і ув’язнений у Таганській в’язниці в Москві. І відразу ж почалися допити.
10 травня слідчий провів очну ставку між отцем Василієм та неправдивим свідком, якого священик майже не знав, про що й заявив слідчому та сказав: «Записані факти контрреволюційної агітації та показання на очній ставці... повністю спростовую і себе винним... не визнаю».
7 червня 1938 року трійка НКВС засудила отця Василія до розстрілу. Протоієрей Василій Смирнов був розстріляний 1 липня 1938 року і похований у загальній безіменній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
