Варвара Іванівна Конкіна народилася 1868 року в Рязанській губернії в селянській родині. У віці 19 років вона вступила послушницею до монастиря, де довгі роки розділяла з сестрами молитовні труди та усамітнений спосіб життя аж до закриття обителі радянською владою 1923 року. Після ліквідації монастиря вона залишилася вірною своєму покликанню й продовжувала таємний молитовний подвиг, мешкаючи в селі Слідово Московської області.
У вересні 1937 року під час масових репресій Варвара Конкіна була заарештована за звинуваченням у участі в контрреволюційній церковній групі. На допитах послушниця проявила твердість віри, не визнала себе винною і не назвала імен інших віруючих. Спочатку її засудили до 10 років виправно-трудових таборів, однак через жорстокі умови утримання та побиття вона втратила здатність до праці. У лютому 1938 року її справу було переглянуто, і трійка НКВС винесла смертний вирок.
Послушниця Варвара була розстріляна 5 квітня 1938 року на Бутовському полігоні під Москвою і похована в безіменній спільній могилі. У грудні 2006 року рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви її було зараховано до числа святих преподобномучеників.
