Пресвітер
Валентин Нікольський народився 2 лютого 1885 року в селі Лінево Борського повіту Нижньогородської губернії в родині диякона. Здобувши педагогічну освіту, він протягом семи років працював вчителем хорового співу в церковно-парафіяльній школі. Після прийняття священичого сану отець Валентин служив у парафіях Нижньогородської єпархії, а з 1925 року виконував обов’язки настоятеля Богоявленського храму в селі Трофимово Лисковського району, заслуживши глибоку повагу місцевих жителів.
У червні 1937 року священика було заарештовано в ході масової кампанії проти духовенства Лисковського району за завідомо неправдиве звинувачення в організації підпалів колгоспних будинків. Під час допитів у катівнях НКВС отець Валентин проявив велику мужність, рішуче відкинув усі надумані звинувачення та відмовився підписувати неправдиві свідчення проти інших людей. 21 вересня 1937 року «Трійка» НКВС засудила його до найвищої міри покарання, і 4 жовтня 1937 року вирок було виконано, а сам пастир залишився в пам’яті церкви прикладом вірності Христу.
Дні його пам’яті відзначаються 4 жовтня за новим стилем у Соборі новомучеників і сповідників Руської Церкви, а також у Соборі Нижньогородських святих. Ювілейним Архієрейським Собором 2000 року його було зараховано до лику святих.
