Преподобний Тит, пресвітер Печерський, був іноком Києво-Печерського монастиря. Він і його брат по духу, черноризець Євгрій, були пов’язані глибокою любов’ю, але під впливом диявола між ними виникла ворожнеча. Обидва іноки довгий час не могли примиритися, навіть причащаючись Божественних дарів у стані гніву. Коли Тит сильно захворів, він смиренно попросив прощення у Євгрія, але той відмовився і навіть прокляв його. Внаслідок цього Євгрій помер, а Тит одужав. Тит розповів, що під час хвороби бачив, як ангели плакали за його душею, а демони раділи його гніву. Після одужання він почав уникати гніву і здобув любов до братії, виконуючи заповіді про мир і любов. Преподобний Тит, виконуючи Євангельське слово, здобув непохитний мир і, після багатьох трудів, відійшов до Господа. Його святе тіло спочиває в одній з печер, а дух його на небесах, де він удостоївся радості вічного блаженства.
