Свята Тамара походила з знатного роду Багратионів. Її батько Георгій проголосив свою доньку царицею у 1178 році. Після його смерті у 1185 році розпочалося її правління, під час якого вона заявила: «Я – батько сиріт і мати вдовиць». Цариця провела кадрові перестановки, звільнила Церкву від оподаткування та полегшила долю селян.
Патріарх запропонував їй вийти заміж, і незабаром вона вийшла заміж за Георгія, сина князя Андрія Боголюбського. Однак шлюб виявився нещасливим, і після двох з половиною років Тамара розлучилася з чоловіком. Пізніше вона вийшла заміж за осетинського царевича Давида, що стало щасливим союзом.
У період її правління Грузія досягла піку слави та могутності. Вона успішно зупинила нашестві халіфа Абу-Бакра та султана Рукн-ад-Діна. Тамара приділила увагу організації єдиного богослужбового уставу та церковного канону, зібравши богословів та єпископів у Картлі.
Перед смертю цариця завершила всі державні справи та розпорядилася з основними церковними питаннями. Раптово її спіткала хвороба, від якої вона померла 18 січня 1213 року. Місце її поховання досі викликає суперечки серед істориків та археологів.
