Святий мученик Стефан Казанський — один із перших християнських мучеників Казані, який прийняв мученицьку смерть у 1552 році. Його життя стало яскравим прикладом щирої віри, здобутої завдяки чудесному зціленню, та непохитної мужності перед обличчям смерті.
Стефан походив із татар і спочатку сповідував іслам. Понад двадцять (за деякими джерелами — тридцять) років він тяжко страждав від паралічу ніг і був повністю прикутий до ліжка. У той час, коли війська царя Івана Грозного наближалися до Казані, до хворого почали доходити звістки про силу російської зброї. Розмірковуючи над цим, Стефан знайшов глибоку внутрішню впевненість у тому, що християнський Бог істинний і всемогутній, і звернувся до Нього з палкою молитвою про зцілення.
Господь почув молитву стражденного: Стефан раптово відчув у долонях силу в ногах, зміг підвестися й повністю зцілився від багаторічної недуги. Зміцнілий у вірі, він вирушив до російського духовенства. У Свіяжську святий прийняв таїнство Хрещення від московського протоієрея Тимофія, який прибув до місця дислокації військ із посланням митрополита Макарія.
Після відходу основного російського війська з Казані Стефан залишився в місті й відкрито оголосив себе християнином. Його одноплемінники вважали це зрадою та відступництвом. Вони намагалися змусити його відректися від Христа й повернутися до колишньої віри, однак новоохрещений Стефан проявив абсолютну твердість і мужність, викривши помилки гонителів.
Розлючені непохитністю святого, татари жорстоко розправилися з ним. Менш ніж через місяць після свого Хрещення, 24 березня 1552 року, мученик Стефан був порубаний на частини. Його будинок повністю розграбували, а останки тіла розкидали. Майже одночасно з ним за віру постраждав інший казанський мученик — Петро.
