Пресвітер
Священномученик Порфирій Михайлович Колосовський народився 1868 року в селі Довге Поле Нижньогородської губернії, закінчив 3 класи Нижньогородської духовної семінарії та служив псаломщиком. Одружившись, був висвячений на священика. Він не тільки служив у храмі, а й викладав Закон Божий селянським дітям. За сумлінне й ревне служіння отець Порфирій був нагороджений набедреником і призначений настоятелем церкви на честь Димитрія Солунського у великому селі Толба Сергацького повіту. Після революції, на початку 1920-х років, місцем його служіння стало рідне село Довге Поле, знайомий з дитинства Спасо-Преображенський храм. Овдовівши, батюшка почав служити в церкві Іллі Пророка в селі Варгани Лисковського району.
Восени 1937 року отця Порфирія заарештували на підставі неправдивих свідчень священика, зламаного тортурами. Провини в тому, що «вів активну антирадянську агітацію за вихід із колгоспів, поширював антирадянську наклеп на адресу керівників ВКП(б) і Радянського уряду, створював серед населення невдоволення та обурення радянською владою», отець Порфирій не визнав, і слідчі не змогли довести його провину. На допитах священик поводився мужньо.
Трійкою НКВС священика Порфирія Колосовського було засуджено до розстрілу. Вирок було виконано 26 листопада 1937 року.
Священномученик Порфирій Михайлович Колосовський був зачислений до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.
Дні пам’яті: 27 листопада (14 листопада за старим стилем), у Соборі святих Нижегородської митрополії та у Соборі новомучеників і сповідників Руської Церкви.
