Диякон
Петро Андрійович Кравець народився 1885 року в місті Миколаївську Самарської губернії (нині місто Пугачове Саратовської області). До 1914 року працював продавцем у купця-мануфактурника в м. Миколаївську. У 1907 році закінчив фельдшерську школу. У 1914–1918 роках служив фельдшером на Німецькому фронті. З 1918 року проходив службу в лавах РККА. Демобілізувався в 1923 році.
У 1921 році, ще перебуваючи в армії, був висвячений на диякона у Свято-Троїцькому «Старому» соборі Саратова. Направлений на служіння на батьківщину, до міста Миколаївська. Вперше був заарештований у 1923 році в Миколаївську за «належність до церковної громади тихоновської орієнтації», але справжньою причиною арешту була активна боротьба з обновленцями.
Справу було передано до ОГПУ Нижньо-Волзького краю, самого святого Петра помістили до Миколаївської в’язниці, у ув’язненні він провів два тижні. У 1920-ті роки двічі був заарештований у Саратові (вдруге у 1926 році за звинуваченням в «антирадянській агітації», ст. 58-10 КК РРФСР), але не засуджений.
У 1930 році митрополитом Саратовським Серафимом (Александровим; †1937) диякон Петро був призначений на посаду псаломщика в саратовський храм на честь першоверховних апостолів Петра і Павла. У документах міститься згадки про те, що Владика Серафім возвів отця Петра в сан протодіакона, але де і коли це сталося, невідомо. Під час свого переведення в серпні 1933 року на Казанську кафедру митрополит Серафим взяв свого протодиякона з собою. У Казані святому Петру було призначено служити в Богоявленській церкві.
5 березня 1935 року отець Петро був заарештований у Казані, а 13 вересня того ж року Особливою нарадою при НКВС СРСР засуджений за ст. 58 п. 10 КК РРФСР. Новомученик звинувачувався в тому, що «систематично вів антирадянську, антисемітську агітацію, поширював провокаційні, пораженницькі чутки, через свого сина проводив дезорганізаторську діяльність серед учнів і впроваджував співчутливі настрої до терактів проти членів нас радянського уряду». Його засудили до трьох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі та відправили до Карагандинського табору НКВС.
19 вересня 1937 року протодиякон Петро Кравець був заарештований у Карлазі на тій підставі, що він «... входив до групи колишніх священиків, що й Нікольський, поширював чутки, що їх відправили до «Тартаула» спеціально для загибелі ув’язнених». У висунутому обвинуваченні святий Петро винним себе не визнав, але не заперечував факту виконання молитовних пісень власного авторства перед віруючими. Рішенням Трійки при УНКВД по Карагандинській області від 31 жовтня 1937 року всі одинадцять новомучеників були засуджені за ст. 58 пп. 7, 10, 11 КК РРФСР і засуджені до найвищої міри покарання — розстрілу. Вирок було виконано через три дні, 2 листопада 1937 року.
28 квітня 1989 року святий Петро був реабілітований у справі 1937 року прокуратурою та Управлінням КДБ по Карагандинській області, а 23 березня 1990 року — у справі 1935 року. 20 серпня 2000 року, після завершення Ювілейного Архієрейського Собору Російської Православної Церкви, протодиякон Петро Кравець був причислений до лику святих для загальноцерковного вшанування в Соборі новомучеників та сповідників Російських.
