Пресвітер
Павло Дмитрович Успенський (1888–1938) народився 23 травня 1888 року в селі Чернево Московського повіту Московської губернії (нині в межах міста Красногорська) у родині священика Дмитра Івановича Успенського.
У 1904 році закінчив Перервінське духовне училище, у 1911-му — Московську духовну семінарію і протягом двох років служив вчителем у церковно-парафіяльній школі в селі Кам’янка Богородського повіту (нині місто Електроуглі Ногінського району Московської області).
15 грудня 1913 року був висвячений на диякона при Троїцькій церкві в селі Сапроново Мещеринської волості Коломенського го повіту (нині Ступінський район Московської області), а 20 грудня того ж року — у священика до тієї ж церкви.
У 1930 році його перевели служити до Воскресенського храму в селі Василівське Коломенського району (нині с. Василіве).
У 1932 році він служив у храмах у селах Чашніково, Большево та Царицино.
У 1933 році його призначили служити в Михайло-Архангельському храмі в селі Нехорошево Серпуховського району.
У 1936 році його перевели до храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Рудня-Нікітське Орехово-Зуєвського району. Незабаром отець Павло переїхав до села Сапроново, де колись починалося його служіння, і хоча храм був закритий, але тут його добре знали селяни, які почали запрошувати його до своїх домівок для звершення богослужінь.
19 березня 1938 року його заарештували й ув’язнили в місті Каширі. Були викликані чергові свідки, які підписали протоколи допитів із звинуваченнями священика в контрреволюційній діяльності. Після цього допитали самого священика, але про що б не запитував слідчий, на все отець Павло відповідав однаково: «Винуватим себе не визнаю». Через тиждень священика знову допитали, але й цього разу він відповів, що не визнає себе винним у висунутих проти нього звинуваченнях. 8 квітня слідчий знову викликав отця Павла на допит, цікавлячись цього разу тим, чи довго він служить у церкві, наскільки він вірний своїм переконанням і, відповідно, наскільки ворожий владі безбожників. У 1957 р. під час розслідування цієї справи було доведено її грубу фальсифікацію: за свідченнями свідків, начальник Міхнєвського райвідділу НКВС казав: «Давай швидше підписуй. Якщо треба ліквідувати духовенство, то давай наговорюй більше».
Потім настала тривала перерва в допитах: через арешти слідчих НКВС нікому стало підписувати обвинувальні висновки. Однак, незважаючи на арешти слідчих, не викликаючи священика на допит, 7 червня 1938 року трійка НКВС засудила його до розстрілу. Після винесення вироку отця Павла перевели до Таганської в’язниці в Москві.
Його розстріляли 4 липня 1938 року і поховали в загальній безіменній могилі на полігоні Бутово під Москвою. 2 листопада 1957 року його реабілітували.
