Єпископ
Святому мученику Онисиму (у миру Пилаєв Михайло Володимирович) народився 5 вересня 1872 року в селі Марково Новгородської губернії. У 1896 році закінчив Новгородську Духовну семінарію і став псаломщиком у місті Карсі. У 1904 році був висвячений на священика і призначений священиком 4-го стрілецького полку. У січні 1918 року приїхав до Нижнього Новгорода, де був мобілізований до Червоної армії. Пройшов усю Першу світову війну разом із паствою.
У 1920 році подав прохання призначити його священиком у Верхньо-Посадську церкву. У 1926 році отець Михайло прийняв чернечий постриг з ім’ям Онисим і того ж року був хіротонований на єпископа Красно-Бакинського. Пізніше його призначили єпископом Воткінським, а в 1927 році — тимчасовим керуючим Вятською єпархією.
У 1928 році владика був заарештований і звинувачений у контрреволюційній агітації. Його ув’язнили на три роки в Соловецькому концтаборі.
Після звільнення з табору єпископ Онісим був призначений керуючим Тульською єпархією. У цей час у Тулі тривала чергова руйнівна кампанія проти Православної Церкви. Незважаючи на заборони влади та смертельний ризик, владика допомагав багатьом засланим та заарештованим священнослужителям. Священиків, які поверталися із заслання та ув’язнення, він призначав на парафії. Архієрейські богослужіння він проводив переважно в одному з найдавніших храмів Тули — Іллінській церкві.
За два роки, що єпископ Онисим пробув у Тулі, люди почали пов’язувати з його ім’ям надії на відродження духовного життя.
У 1935 році єпископ Онисим був знову заарештований. Звинувачення було стандартним — контрреволюційна діяльність. Владику засудили й заслали на 5 років до Північного краю.
18 червня 1936 року святитель був звільнений з управління Тульською єпархією. Його ув’язнили в Каргополі, де повторно заарештували за «участь у таємних богослужіннях». Трійкою при УНКВД Архангельської області єпископа Онисима було засуджено до розстрілу. Розстріляний 27 лютого 1937 або 1938 року в одному з Північних таборів.
