Пресвітер
Священномученик Михайло Костянтинович Богословський народився 5 вересня 1883 року в селі Сошки Тамбовської губернії у віруючій родині. Його глибокий молитовний настрій і прагнення до духовних знань проявилися ще в юності. Він успішно закінчив Тамбовську духовну семінарію, а в 1909 році завершив навчання в Санкт-Петербурзькій духовній академії зі ступенем кандидата богослов’я.
Після випуску Михайло Костянтинович був направлений до Сімферополя, де протягом одинадцяти років викладав догматичне та моральне богослов’я в Таврійській духовній семінарії. Коли після революції семінарію закрили більшовики, він деякий час працював вчителем логіки та педагогіки в жіночій гімназії. Однак світська діяльність не могла замінити йому справжнього покликання, і в тому ж 1921 році, на самому піку антицерковних гонінь, він прийняв священний сан і отримав призначення до Свято-Вознесенського собору міста Бердянська.
Отець Михайло проявив себе як ревний захисник православ’я. Він безстрашно виступав на публічних диспутах з атеїстичними агітаторами, викриваючи їхні аргументи, і твердо протистояв оновленському розколу, залишаючись вірним Патріаршій Церкві. За свою непохитну позицію та авторитет серед віруючих пресвітер неодноразово зазнавав арештів і тиску з боку влади.
Останній арешт пастиря відбувся влітку 1937 року під час масових сталінських репресій. Незважаючи на виснажливі допити та наклепницькі звинувачення в антирадянській діяльності, отець Михайло не визнав своєї провини й не зрадив нікого зі своїх ближніх. Його засудили до тривалого ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Переживши важкі табірні випробування, священномученик Михайло Богословський помер у ув’язненні 28 березня 1940 року. Рішенням Священного Синоду його було зараховано до лику святих новомучеників і сповідників.
