Пресвітер
Священномученик Михайло народився 5 вересня 1883 року в селі Сошки Липецького району Тамбовської губернії. У 1905 році закінчив Тамбовську духовну семінарію, а в 1909 році — Санкт-Петербурзьку духовну академію. У 1921 році, з приходом більшовиків, семінарія була закрита, і він став викладачем у жіночій гімназії. У тому ж році був рукоположений у священика до Вознесенського собору в Бердянську.
У двадцятих роках брав участь у релігійних дебатах, де перемагав безбожних опонентів. У 1924 році був заарештований, але звільнений через недостачу доказів. У тридцятих роках усі церкви в Бердянську були закриті, за винятком Покровської, де він став помічником протодиякона Віктора Кіранова. 8 січня 1937 року парафіяни вирішили не здавати храм, але він був закритий, а священики заарештовані.
У в'язниці його жорстоко катували, але він не визнавав своєї провини. 29 жовтня 1939 року був засуджений до п'яти років ув'язнення і відправлений до виправно-трудового табору. У неволі він тяжко захворів і став жертвою катувань, але проявив покірність і смирення. Помер 28 березня 1940 року в ув'язненні і був похований у безіменній могилі.
Священик протодиякон Віктор Кіранов писав: “Життя останнього було таким, що якщо наша віра не марна, то він, за аналогією з усіма святими, без сумніву, стане перед Престолом Всевишнього.”
