Преподобний Мартиниан з 18 років відійшов у пустелю біля міста Кесарії Палестинської, де провів 25 років у подвигах і безмовності, удостоївшись дару зцілення хвороб. Він піддавався спокусам, зокрема від блудниці, яка, спокусивши його, покаялася і почала жити в монастирі святої Павли у Вифлеємі.
Після зцілення від опіків святий відійшов на безлюдний острів, де жив під відкритим небом, харчуючись їжею, яку йому приносив корабельник. Одного разу, під час шторму, на острів прибула діва Фотинія, яку святий врятував. Він залишив її з хлібом і водою, а сам продовжив життя мандрівника.
Через два роки святий захворів в Афінах і, відчуваючи наближення смерті, попросив єпископа про поховання. Це сталося приблизно в 422 році. Фотинія залишилася на острові, де провела 6 років у самоті, перш ніж відійти до Господа. Корабельник, який приносив їм їжу, поховав її в Кесарії Палестинській з честю. Пам'ять преподобних Зої та Фотинії святкується в той же день.
