Святі Елладій, Макарій та Євагрій жили за часів римських імператорів Діоклетіана (284–305) та Максиміана (305–311), які переслідували християн. Правителем міста Аназарва був Пелагій — язичник, людина жорстока й нещадна. Його слуги розшукували християн і змушували їх зректися Господа та поклонятися ідолам.
Елладій був наглядачем за в’язнями. Бажаючи здобути почесті від міського правителя, він піддав страшним тортурам християнку Феодулію, але вона, закликаючи на допомогу Христа, зцілилася від ран. Побачивши таке чудо, Елладий навернувся до християнської віри, за що прийняв мученицьку смерть. Йому відрубали голову й кинули в море.
Святу Феодулію ще не раз піддавали тортурам на очах у великої кількості людей, але вона виходила з них неушкодженою з волі Господа Ісуса. Побачивши стільки чудес, багато хто прийняв християнство. Серед них були й почесні громадяни Макарій та Євагрій. Язичники кинули їх у розпечену піч разом зі святою Феодулією та безліччю інших людей, які увірували в Христа. Усі вони прийняли мученицьку смерть з молитвою на устах і перейшли у вічне життя.
