Святий мученик, благовірний цар Грузії Луарсаб II народився у 1587 році. Він був сином Георгія Х (1600–1603), отруєного перським шахом Аббасом I (1584–1628). Після смерті батька Луарсаб залишився з двома сестрами, Хорешан і Оленою. Він був ще дитиною, але вирізнявся розумом і благочестям і, незважаючи на юний вік, був коронований на Карталінське царство з ім’ям Луарсаба II. У 1609 році Грузія зазнала нападу турецького війська під керованням Делі-Мамад-хана. Молодий цар дав рішучий бій туркам під селищем Квенадкоці (між Горі та Сурамі). Напередодні битви 14 тисячне грузинське ополчення провело всю ніч у безперервних молитвах, а вранці, після Божественної літургії та прийняття всіма Святих Таїн, у героїчній битві грузинські воїни розгромили 60-тисячну армію супротивника.
Перський шах Аббас I, стурбований цією перемогою грузинів і охоплений заздрістю до Луарсаба II, всіляко шукав нагоди знищити його. Святий Луарсаб II був змушений, рятуючи Картлі (Центральна Грузія) від розорення, видати заміж за мусульманина шаха Аббаса I свою сестру Олену на його вимогу. Але й це не зупинило шаха. Через деякий час він вторгся до Грузії з величезним військом. Через зраду кількох феодалів благовірний цар Луарсаб II і кахетинський цар Теймураз I були змушені наприкінці 1615 року виїхати до Імеретії (Західна Грузія) до царя Імеретинського Георгія III (1605–1639).
Шах Аббас I спустошив Кахетію і, погрожуючи спустошенням Картлі, вимагав Луарсаба II до себе, обіцяючи в разі його прибуття укласти мир. Благочестивий цар Луарсаб II, намагаючись зберегти храми Картлі від спустошення, вирушив до шаха Аббаса зі словами: «Покладу всю надію свою на Христа, і яка б доля не чекала мене там, життя чи смерть, нехай буде благословенний Господь Бог!»
Шах Аббас I привітно зустрів святого Луарсаба II і, здавалося, був готовий виконати свої обіцянки. Після спільного полювання шах Аббас запросив його до Мазандарана, але за обідом Луарсаб II відмовився їсти рибу (оскільки тривав Великий піст), незважаючи на вмовляння та вимоги шаха. Розгніваний шах став наполягати на тому, щоб грузинський цар прийняв іслам, за що обіцяв з великими скарбами відпустити до Картлі, в іншому випадку погрожуючи мученицькою смертю. Благочестивий цар Луарсаб II, який з дитинства дотримувався суворих постів і постійно молився, без вагань відкинув вимоги шаха. Тоді його зв’язали й ув’язнили в неприступній фортеці Гулаб-Кала поблизу Шираза. Єпископ Мровельський Миколай розповідає, що благовірний цар Луарсаб сім років перебував у темниці в кайданах, переносячи жахливі утиски та часті побиття, змушений прийняти іслам. Але святий сповідник залишився вірним Святій Церкві Христовій і прийняв мученицьку смерть у 1622 році на 35-му році свого життя. Разом з ним були замучені двоє його вірних слуг.
Тіла святих мучеників кинули вночі в темницю без поховання, але наступного дня християни поховали їх у спільній могилі.
