Патріарх
Святий Леонтій II, народжений на півночі Македонії, залишив рідне місто після смерті батька і вирушив до Константинополя, де прийняв чернечий постриг. Він пройшов через страждання та приниження, випробовуючи себе в духовному житті. Зустрівши єпископа Тиверія, став його учнем і після деякого часу вирушив у паломництво до Святого Землі.
У листопаді 1171 року його вразила хвороба, під час якої Господь відкрив йому, що йому судилося стати патріархом. У 1172 році, після відвідування Константинополя, його було призначено патріархом Єрусалимським, відмовившись від пропозицій з інших кафедр.
Під час його служіння Єрусалимська Церква була під контролем хрестоносців, і святий Леонтій проявив мужність, протистоячи тиску франків. Він виконував свої обов'язки, творячи чудеса та зцілення, що призвело до його широкої відомості серед вірних.
Святий упокоївся 14 травня, приблизно в 1186 або 1187 році.
