Пресвітер
Святому мученику Космі народився 25 жовтня 1886 року в день пам’яті преподобного Косми, єпископа Маїумського, у селі лі Велика Уса Осинського повіту Пермської губернії в родині селянина Родіона Коротких. З дитинства обравши шлях служіння Богу, Косма залишив батьківський дім і поїхав навчатися до Москви, де закінчив пастирську школу. Незабаром він одружився, і в них із дружиною Прасков’єю Іванівною народилися дочка та син.
З 18 років Косма виконував обов’язки псаломщика, а в 1912 році був висвячений на диякона. Точно невідомо, де він розпочав своє дияконське служіння, але в особистих паперах отця Косми є згадка про те, що в 1917 році він був дияконом Благовіщенського Воткінського собору Сарапульського повіту Вятської губернії. Окрім служіння в храмі, з 1916 по 1919 рік отець Косма викладав Закон Божий у 6-му Воткінському змішаному початковому училищі. У 1921 році він був висвячений на священика в Благовіщенському соборі.
Переслідування, що обрушилися на Російську Православну Церкву в 1920–1930 роках, повною мірою торкнулися й його. У 1927 році він двічі перебував під вартою в Сарапульському виправному будинку і був змушений багато разів змінювати місце служіння. 30 березня 1927 року єпископ Воткінський Онісим (Пилаєв) благословив отця Косму продовжити своє служіння в якості настоятеля кладовищної церкви. Пізніше отець Косма був священиком Богоявленського храму села Нечкіно Сарапульської єпархії, а вже 27 вересня 1928 року єдиновірський єпископ Кержинський Павло благословив отця Косму на служіння в єдиновірському храмі міста Іжевська.
Про подальші мандри родини Коротких документів не збереглося, проте до середини 1937 року отець Косма з матушкою оселилися в селі Лукіно Подільського повіту Московської області, де до революції діяв Хрестовоздійний жіночий монастир.
Сім’я Коротких жила бідно, жодного майна у них не було. Не накопичуючи земного багатства, священик Косма проповідував справжнє багатство. Він казав: «Хто вірить у Бога до кінця, той залишиться вірним сином Христа».
Отець Косма духовно опікувався не лише мешканцями Лукіна та навколишніх сіл, але, як пізніше свідчили свідки на допитах, під час релігійних свят до нього приїжджали черниці з Москви, які співали у церковному хорі.
Ревне служіння отця Косми не могло залишитися непоміченим органами НКВС. Його заарештували 27 листопада 1937 року і відтоді тримали під вартою в Серпуховській в’язниці за звинуваченням у систематичній контрре волюційної агітації. Протокол єдиного допиту отця Косми від 28 листопада складається з трьох коротких запитань і відповідей. Винуватим у антирадянській агітації отець Косма себе не визнав.
Рішенням судової трійки при Управлінні НКВС СРСР у Московській області від 1 грудня 1937 року отця Косму було засуджено до розстрілу. Страта священика відбулася 8 грудня 1937 року на полігоні Бутово під Москвою, де він згодом і був похований у безіменній загальній могилі.
