Митрополит
Після відняття великокняжого престолу київського у блаженного Ігоря та його смерті, преставився до Господа святійший митрополит київський Михайло II. На його місце Ізяслав Мстиславич обрав Климента філософа, але рукоположення його викликало суперечки серед єпископів. Дехто погодився, бажаючи догодити князю, і Климент був рукоположений, однак це було незаконно.
Після смерті Ізяслава престол перейшов до Георгія Володимировича, який не визнав Климента. З Константинополя прибув митрополит Костянтин, який усунув Климента від архієрейства. Після смерті Георгія почалися розбіжності між князями щодо митрополита: одні підтримували Костянтина, інші — Климента. В результаті обидва митрополити були усунені, і до патріарха була відправлена просьба про нового митрополита, який був призначений Феодором.
Костянтин, бажаючи уникнути смути, покинув Київ і захворів у Чернігові. Перед смертю він написав грамоту, в якій просив не віддавати його тіло на поховання, а викинути його на поталу псам, визнаючи свої гріхи та відповідальність за бунт. Після його смерті тіло було викинуто з міста і залишено без поховання на три дні, що викликало страх серед людей.
На третій день князь Святослав Ольгович, сповнений страху Божого, наказав поховати тіло з почестями. Тіло було перенесено до церкви святого Спаса, де було поховано з повагою. У цей час у Києві відбулися природні лиха, що також свідчило про гнів Божий. Після поховання Костянтина в Києві воцарилося спокій, і всі славили Бога за те, що сталося.
