Ігуменя
Преподобномучениця Іоаннікія (у миру Кожевнікова Олександра Яківна) народилася 1859 року в місті Боровичі Новгородської губернії в родині міщан. 1875 року вступила послушницею до Тихвінського Введенського дівочого монастиря. У 1899 році прийняла чернечий постриг з ім’ям Іоаннікія. У 1902 році була призначена скарбницею Введенського монастиря. Була найближчою помічницею настоятельки ігумені Аполлінарії (Владикіної). Згодом, з огляду на похилий вік ігумені, мати Іоаннікія фактично керувала монастирем. До 1914 року в обителі було близько 200 черниць і послушниць, при обителі було влаштовано притулок для дівчаток-сиріт. У 1918 році мати Іоаннікія була возведена в сан ігумені та призначена настоятелькою Введенського монастиря.
Після революції обитель було офіційно закрито, але монастирські храми ще деякий час функціонували як парафіяльні. Зберігалася й чернеча громада. Ігумені довелося переїхати з покоїв настоятельки до тісної келії, розташованої на дзвіниці. До 1926 року радянська влада виселила з Введенського монастиря всіх насельниць. Частина сестер залишилася в Тихвіні. За можливості для спільної молитви вони збиралися в Іоаннікії. Стара ігуменя закритої обителі користувалася великим авторитетом серед віруючих. До неї часто зверталися за духовною порадою.
15 листопада 1937 року мати Іоаннікія була заарештована за звинуваченням у «участі в контрреволюційній групі». Під час єдиного допиту вона відмовилася визнати себе винною й нікого не зрадила. 25 листопада трійка УНКВД по Ленінградській області засудила преподобномученицю до розстрілу. Ігуменія Іоаннікія була розстріляна 3 грудня 1937 року разом з іншими новомучениками в місті Тихвіні. Її поховали в загальній безіменній могилі.
Зарахована до лику святих новомучеників і сповідників Російських 17 липня 2002 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
