Сповідник Іоанн Сергійович Васильєв народився 1869 року в селі Мартьяново Московської губернії в родині робітника-слюсаря. З 1884 року він працював у їдальні фабрики Рябова, де з часом став прикажчиком. Після звільнення 1922 року відкрив власну крамницю.
З 1919 року Іван Васильєв був церковним старостою Микільського храму в селі Бутурліно Серпуховського повіту Московської губернії. Настоятелем цієї церкви служив священик Костянтин Уаров.
У липні 1929 року в селі помер 18-річний комсомолець Аксьонов. На прохання батьків покійного отець Костянтин відспівував його, за що був звинувачений комсомольськими активістами села. 30 серпня 1929 року ОГПУ порушило кримінальну справу стосовно священика Костянтина Уарова. Староста Іван Васильєв був звинувачений «у поширенні неправдивих чуток про невинність священика». Хоча він навіть не був присутній на відспівуванні, його заарештували й засудили до вислання на три роки до Казахстану, а священика Костянтина Уарова засудили до 3 років концтаборів.
До місця заслання Іван Сергійович добирався етапом разом із злочинцями протягом півроку. Там він, будучи вже літньою людиною, захворів на ревматизм ніг і не міг пересуватися. Жив він у землянці розміром 3,5 на 3,5 метра разом із двома засланцями. Помер сповідник Іоанн Васильєв 6 грудня 1932 року. Його поховали в безіменній могилі.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 30 липня 2003 року рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви.
