Пресвітер
Священномученики Іоанн Сарв, Еміліан Панасевич і Микола Покровський були православними пресвітерами, чий життєвий шлях завершився спільним мученицьким подвигом у роки жорстоких гонінь на віру.
Найстарший із них, протоієрей Іоанн Романович Сарв, народився 1867 року в Ліфляндській губернії в бідній селянській родині, закінчив Ризьку духовну семінарію та Санкт-Петербурзьку духовну академію. Він довгі роки ревно служив у храмах столиці Російської імперії, активно займався просвітою, а наприкінці двадцятих років був висланий радянською владою до Тихвіна.
Священик Еміліан Іванович Панасевич народився 1875 року в Люблінській губернії в родині церковного сторожа. Після закінчення духовної семінарії він служив настоятелем на території сучасної Польщі, у роки Першої світової війни переніс суворі випробування в австро-угорському полоні, а після повернення та навчання на юридичному факультеті Харківського університету також пов’язав свою пастирську долю з тихвінською землею.
Наймолодший із них, ієрей Микола Анатолійович Покровський, народився 1895 року в Новгородській губернії в родині священика, закінчив семінарію та встиг послужити в Червоній армії, де займався ліквідацією неписьменності, а 1924 року успадкував парафію свого батька, який пішов на спокій.
Усі троє пастирів користувалися глибокою любов’ю та повагою парафіян за свою скромність, чуйність і вірність обов’язку. Восени 1937 року під час масових сталінських репресій тихвінське духовенство зазнало нищівного удару, і пресвітери були заарештовані за сфабрикованою справою про контрреволюційну діяльність. Під час допитів у в’язниці отці Іоанн, Еміліан і Микола проявили дивовижну мужність і непохитну стійкість духу, вони категорично відмовилися визнавати наклепницькі звинувачення і нікого не зрадили перед обличчям жорстоких тиску та тортур. Особлива трійка при НКВС засудила всіх трьох священнослужителів до найвищої міри покарання, і третього грудня 1937 року їх було розстріляно в один день. Російська Православна Церква зарахувала їх до лику святих новомучеників, встановивши день їхньої спільної пам’яті на дату їхнього мученицького відходу, третього грудня.
