Пресвітер
Священномученик Іоанн Дмитрович Богоявленський народився 12 лютого 1892 року в селі Ветрині Моложського повіту Ярославської губернії в родині священика Дмитра Богоявленського та його дружини Людмили. Закінчив Ярославську духовну семінарію, але не захотів йти слідами батька, його Людмили. Закінчив Ярославську духовну семінарію, але йти слідами батька не захотів, він бажав обрати світський шлях і працювати в земських установах. Оскільки семінарію він закінчив за 2-м розрядом, то до земства його не взяли, і він був змушений влаштуватися вчителем у церковно-парафіяльну школу. Однак ця робота його не задовольнила, і восени 1916 року Іван Дмитрович вступив на юридичний факультет Ярославського Демидівського ліцею, де провчився два курси — до 1918 року, коли влада перетворила ліцей на державний університет, де продовжувати навчання він не захотів. У 1918 році в Ярославлі почався голод, і Іван Дмитрович влаштувався працювати вчителем у радянську школу в маленькому містечку Весьегонську.
Незабаром віра стала несумісною з роботою радянського вчителя, і Іоанн Дмитрович поїхав на батьківщину, у село Ветрино. У 1922 році помер його батько, і парафія залишилася без пастиря. Іоанн Дмитрович вирішив продовжити служіння батька. Він одружився з дочкою священика, і 9 травня 1922 року був висвячений у сан священика до храму рідного села.
Наприкінці двадцятих років від отця Іоанна зажадали завідомо непосильне завдання з лісозаготівлі. Виконати його він не зміг, за що в березні 1930 року був засуджений до одного року виправних робіт. Дізнавшись про це, парафіяни прийшли до будівлі районного відділення НКВС і вимагали звільнення свого пастиря. Влада злякалася і відпустила священика, однак вислала за межі області.
Отця Іоанна перевели до села Раменє Тверської області. Уже наступного року його заарештували й відправили на один рік на лісозаготівлю до Сонковського району. Парафіяни підтримували його, надсилали посилки, писали листи.
Храм у селі знаходився поруч зі школою, і школярі часто заходили до нього. Директор школи почав шукати можливості для закриття храму. Для цього він звернувся до відповідних органів, і отця Іоанна знову заарештували. Оскільки під час слідства не вдалося виявити жодного складу злочину, батюшку звільнили з в’язниці.
Він повернувся служити в село Раменє. У 1937 році отець Іоанн був заарештований і засуджений до 10 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Відбував термін у Севжелдорлазі і помер від голоду 24 грудня 1941 року у віці 49 років. Похований у безіменній загальній могилі
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.
