Преподобний Илиодор (Голованицький), у світі Іоан, народився в 1795 році в сім'ї священника в селі Старосілля Черкаського повіту Київської губернії. Навчався в Києво-Могилянській академії, потім служив у Нижньогородському ополченні. У 1815 році вийшов у відставку і поступив на послух у Києво-Печерську Лавру, пізніше перейшов у Софронієву пустиню, а потім у Глинську під керівництвом преподобного Філарета (Данилевського). У 1823 році був пострижений у мантію з іменем Іоанн.
Після постриження йому явився Ангел Господній, закликаючи до бдіння. Преподобний Іоанн піддавався гонінням і наклепам, але, незважаючи на випробування, продовжував служіння. У 1824 році був рукоположений у ієродиякона, а потім у ієромонаха. У 1832 році був призначений настоятелем Рихлівського монастиря, у 1835 році возведений у сан ігумена, а в 1840 році — у сан архімандрита.
У 1845 році був звільнений на спокій у Глинську пустиню. Здійснив паломництво до Палестини та на Афон, де його духовний досвід був високо оцінений. У 1858 році прийняв схиму з ім'ям Илиодор. У 1863 році усамітнився в пустельній келії, де продовжував подвиги молитви та утримання.
Маючи дари розсудливості та прозорливості, преподобний Илиодор став духовним наставником багатьох глинських старців. Його вчення збігаються з вченням оптинських старців. Після багатьох трудів і подвигів, прикований хворобою до одра, мирно преставився.
