Архієпископ
Архієпископ Верейський Іларіон, у миру Володимир Олексійович Троїцький, народився 13 (25) вересня 1886 року в родині священика у селі Ліпиці Каширського повіту Тульської губернії. З раннього дитинства виявляв потяг до навчання і був відданий до Духовного училища, потім до Духовної семінарії, а згодом до Московської Духовної академії, яку закінчив у 1910 році.
У 1913 році отримав ступінь магістра богослов’я за фундаментальну працю «Нариси з історії догмату про Церкву». 28 березня 1913 року прийняв чернецтво з ім’ям Іларіон, а 2 червня був висвячений на ієромонаха. У 1919 році його вперше заарештували, а 12 (25) травня 1920 року він був хіротонований на єпископа Верейського, вікарія Московської єпархії.
Іларіон став видатним церковним діячем, виступаючи на Помісному Соборі за відновлення патріаршества та будучи найближчим сподвижником Патріарха Тихона в боротьбі проти оновленського розколу. У грудні 1923 року його засудили до трьох років ув’язнення та відправили до Соловецького табору особливого призначення, де він проявив дивовижну мужність, християнську смиренність і любов до ближніх.
У 1926 році після короткочасного переведення до Ярославського ізолятора його повернули на Соловки на новий трирічний термін. Влітку 1927 року його привозили до Москви, де влада намагалася схилити його до переговорів з архієпископом Григорієм, однак владика категорично відмовився від співпраці з григоріанським розколом. Восени 1929 року його засудили до заслання до Середньої Азії (в Алма-Ату). У важких умовах етапу він заразився висипним тифом і в критичному стані був доставлений до Ленінграда, де й помер у тюремній лікарні 15 (28) грудня 1929 року.
З благословення митрополита Серафима (Чичагова) святитель був похований на кладовищі Новодівичого монастиря в Ленінграді. Його життя залишилося яскравим прикладом відданості Церкві, а в 2000 році архієпископ Іларіон був зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руської Церкви.
