Святий благовірний князь Георгій (1189–1238) був другим сином великого князя Всеволода Великого Гнізда. У 1212 році він успадкував Володимирський великокнязівський престол. Георгій відзначався благочестям і військовою доблестю, заснувавши Нижній Новгород. У 1237 році на Руську землю вторглися монголо-татарські орди Батия, розоривши Рязань і спаливши Москву. Він залишив Володимир під опікою синів і воєвод, а сам рушив на північ, щоб об'єднатися з іншими князями. 4 березня 1238 року відбулася битва з татарами на річці Ситі. Дізнавшись про падіння Володимира і загибель синів, князь звернувся до Бога з молитвою, просячи мученицької смерті за християнську віру. У битві він загинув, йому була відсічена голова. Після битви Ростовський єпископ Кирил II знайшов його тіло і поховав у Ростові. Через два роки труну з тілом було перенесено до Володимирського Успенського собору. У 1645 році тіло святого князя було знайдено нетлінним, і відбулося церковне прославлення святого. Мощі князя Георгія були покладені в срібну раку, влаштовану Святішим Патріархом Йосипом.
