Святий благовірний князь Георгій (1189–1238) був другим сином великого князя Всеволода «Велике Гніздо». У 1212 році він успадкував Володимирський великокняжий престол. Георгій відзначався благочестям і воїнською доблестю, заснувавши Нижній Новгород.
У 1237 році на Руську землю рушили монголо-татарські орди Батия, розгромивши Рязань і спаливши Москву. Він залишив Володимир під опікою синів і воєвод, а сам рушив на північ, щоб об’єднатися з іншими князями.
4 березня 1238 року відбулася битва з татарами на річці Сіті. Дізнавшись про падіння Володимира та загибель синів, князь звернувся з молитвою до Бога, просячи мученицької смерті за християнську віру. У битві він загинув, йому відрубали голову. Після битви Ростовський єпископ Кирило II знайшов його тіло й поховав у Ростові. Через два роки труну з тілом було перенесено до Володимирського Успенського собору.
У 1645 році тіло святого князя було знайдено нетлінним, і відбулося церковне прославлення святого. Мощі князя Георгія були перенесені до срібної раки, виготовленої Святішим Патріархом Йосипом.
