Пресвітер
Священномученик Георгій Йосипович Колоколов народився 22 жовтня 1876 року в Москві в родині диякона. Закінчивши в 1898 році Московську духовну семінарію, він спочатку служив дияконом, а в 1904 році був висвячений у сан священика й направлений до Миколаївської церкви села Аксиньїно. До 1918 року отець Георгій активно займався викладацькою та просвітницькою діяльністю, працюючи вчителем катехізису в народному училищі та парафіяльній школі, а також входив до ради Кирило-Мефодіївського братства. У радянські роки, незважаючи на посилення гонінь на віруючих, він мужньо продовжував своє пастирське служіння, за що у 1924 році був нагороджений наперсним хрестом.
Священномученик Назарій Степанович Грибков народився 22 жовтня 1879 року в селі Огризково Рязанської губернії в селянській родині. З дитинства він вирізнявся прекрасним голосом і співав у церковному хорі. Закінчивши Рязанську духовну семінарію, він тривалий час служив псаломщиком, а в 1916 році прийняв сан диякона. У 1919 році отець Назарій став священиком і служив у сільських парафіях Рязанської єпархії. На його долю випали важкі особисті випробування: у 1926 році під час пологів померла його дружина, і він самотужки виховував новонародженого сина. З 1929 року священик служив у селі Туголес, але в 1931 році був заарештований владою і відправлений на п’ятирічне заслання до Казахстану. Звільнившись у 1936 році, він повернувся до своєї церкви і продовжив богослужіння.
Долі пресвітерів Георгія Колоколова та Назарія Грибкова перетнулися наприкінці 1930-х років, коли вони разом служили в храмі великомучениці Параскеви в селі Туголес Шатурського району Московської області. Восени 1937 року місцеве керівництво НКВС сфабрикувало проти священнослужителів справу, звинувативши їх в антирадянській агітації та затягуванні церковних служб з метою зриву колгоспної жнивної кампанії. На підставі неправдивих доносів і свідчень Георгій Колоколов був заарештований 27 листопада, а Назарій Грибков — наступного дня, після чого їх обох ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Пресвітери не визнали себе винними у контрреволюційній діяльності. Рішенням трійки НКВС їх засудили до розстрілу й стратили 9 грудня 1937 року на Бутовському полігоні. Архієрейським собором Російської православної церкви обох пастирів зарахували до лику святих новомучеників.
