Єпископ
Священномученик Фока Сінопський — один із найшанованіших ранньохристиянських святих, який жив у I–II століттях. Він народився в портовому місті Сінопі на південному узбережжі Чорного моря, де провів усе своє життя. З юних років Фока вирізнявся благочестям, чеснотою та щирою вірою, за що, за переказами, отримав від Бога дар зцілення хвороб і вигнання бісів.
У зрілому віці за своє праведне життя та відданість Церкві його було висвячено на єпископа міста Синопа. Християнські джерела часто називають його «єпископом-садівником» або вертоградарем, оскільки він мав невеликий сад. Ведучи скромний спосіб життя, святитель продавав плоди, а виручені кошти витрачав на допомогу бідним і гостинний прийом мандрівників. Своїм особистим прикладом і натхненними проповідями він навернув до християнства безліч місцевих язичників.
У часи жорстоких гонінь на християн за правління римського імператора Траяна (98–117 рр.) на Фоку було відправлено загін воїнів. Згідно з житієм, святитель зустрів своїх переслідувачів, не назвавши себе, гостинно нагодував їх і надав нічліг. Коли солдати зізналися, кого вони шукають, Фока спокійно назвав своє ім’я. Вражені його добротою, воїни хотіли відпустити єпископа, але святий сам наполіг на виконанні їхнього обов’язку, лагідно готуючись до арешту.
Правитель міста Синопа зажадав від єпископа відректися від Христа та принести жертви язичницьким ідолам. Незважаючи на вмовляння та жорстокі тортури, святитель залишився непохитним у своїй вірі. У 117 році Фока Синопський прийняв мученицьку смерть: після тривалих тортур кати замкнули його в розпеченій лазні, де він помер.
Через століття, у 404 році, святі мощі священномученика були урочисто перенесені до Константинополя. Церква вшановує його пам’ять 5 жовтня (22 вересня за старим стилем) та 4 серпня (день перенесення мощей). Святий Фока з давніх-давен шанується християнами як потужний захисник від пожеж, а також як головний покровитель мореплавців і рятівник потопаючих.
