Пресвітер
Священномученик Феоктист Арсенійович Хоперсков народився 1874 року в селі Пітім Рудовського району Тамбовської області в селянській родині. Їхня родина, а також родини п’яти братів батька, дружно мешкали в одному великому будинку, разом вели господарство — загалом 35 осіб. Змалку Феоктист разом із батьками відвідував храм, батько навчав його богослужбовому статуту, готував до служіння псаломщика.
У 26 років Феоктист одружився, згодом у них із дружиною народилося дев’ятеро дітей. Закінчив Тамбовське духовне місіонерське училище і продовжив служіння свого літнього батька — був регентом і псаломщиком у Пітимській церкві з 1906 по 1928 рік. Під час Першої світової війни Феоктист служив писарем ротної канцелярії. Заочно закінчив Московську духовну семінарію.
У 1928 році Феоктиста висвятили в сан диякона, а потім — у сан священика. Він служив у церкві рідного села, користувався повагою й любов’ю селян за добре й чуйне ставлення. Отець Феоктист запровадив у храмі народний спів під час богослужінь, що дуже подобалося парафіянам.
Щоб прогодувати свою численну родину, священик мав невелике господарство — одного коня, одну корову, але взимку 1930 року його розкулачили, конфіскувавши господарство за несплату неймовірно високих податків. На пропозицію влади стати вчителем у школі та викладати атеїзм отець Феоктист відповів: «Я дуже люблю дітей, але проти Бога їх навчати не буду. Це навіть страшно чути».
Навесні 1930 року церкву в селі Пітим було закрито, а отця Феоктиста заарештували за «контрреволюційну діяльність». З 1930 по 1933 рік він перебував у засланні в Сибіру. Після звільнення його висвятили в сан протоієрея та призначили настоятелем Сергіївської церкви села Боровок Новодеревенського району Рязанської області.
У грудні 1937 року протоієрей Феоктист Хоперсков був знову заарештований за звинуваченням у «антирадянській та контрреволюційній діяльності» і відправлений до Рязанської в’язниці. Незважаючи на відсутність доказів, постановою «трійки» УНКВД по Рязанській області від 26 грудня 1937 року отець Феоктист був засуджений до розстрілу. Розстріляний 10 січня 1938 року в Рязані, похований у безіменній могилі.
Зарахований до чину новомучеників і сповідників Російських 1 жовтня 2004 року ухвалою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
