Пресвітер
Святомученик Феодот Трофимович Шатохін народився у 1888 році в селі Зайцево Єкатеринославської губернії (нині Україна, Горлівський район). Під час Першої світової війни він був солдатом Окського піхотного полку.
У 1926 році майбутнього священномученика заарештували й ув’язнили на рік із звинуваченням: «Поширення релігійних переконань серед селян». Вдруге його заарештували 2 квітня 1935 року в Донецьку. Відомо, що на той час він уже був священиком. Хто його висвятив, залишилося невідомим, тому що на допитах, аби ні на кого не вказати, він зайняв дуже обережну позицію: «Про себе нічого не знає і ні про кого нічого вказати не може» (з матеріалів справи).
Отець Феодот не замовчав лише про свої релігійні почуття, тим самим не припиняючи пастирського проповідування навіть у неволі: «Під час допиту заявив, що наука та інше походять лише від Бога, і що Бог створив людей, і що Бог, що захоче, те й зробить кожному невіруючому людині». 14 липня 1935 року спецколегія Донецького обласного суду засудила ієрея Федота Шатохіна до 7 років виправно- -трудового табору. Відбувати термін його відправили до Коктун-Кульського відділення Карлага НКВС.
20 серпня 1937 року отець Феодот разом з іншими, однодумцями йому священиками, був заарештований у таборі. Як і іншим, що фігурували у справі «священика Василія Зеленського та ін.», йому було висунуто звинувачення, в якому, крім іншого, йшлося: «входив до контрреволюційної групи, яка влаштовувала нелегальні молитви, де спорудили хрест, займався агітацією, відмовився вийти на ударника зі збору сіна, брав участь у панахиді за розстріляних ворогів народу». Винуватим себе отець Феодот не визнав. 10 вересня 1937 року ієрей Феодот Шатохін був засуджений трійкою при УНКВД Карагандинської області до найвищої міри покарання . 15 вересня того ж року його розстріляли.
