Пресвітер
Священномученик Феодор народився у 1875 році в селі Мімошня Угліцького повіту Ярославської губернії в родині священика служителя. Коли настав час здобувати освіту, Федір Миколайович вступив до Ярославської Духовної семінарії, але провчився він там лише два курси, а на початку XX століття одружився й прийняв священицький сан.
Початкове місце служіння отця Феодора невідоме. До 1930 року він уже мав сан протоієрея і служив у Ярославській області. У період колективізації та розкуркулення отець Феодор був заарештований, засуджений (вирок — 3 роки ІТЛ і 1 рік заслання) і до 1934 року перебував у ув’язненні.
У 1934 році протоірей Феодор почав служити в церкві села Вощажниково Борисоглібського району Ярославської обла сті та обіймав посаду благочинного 5-го округу. У 1934 році в селі, де раніше було кілька церков, залишився лише один храм. Отець Феодор робив усе можливе, щоб зберегти цей останній храм, запобігти його закриттю. Коли в 1936 році була зроблена чергова спроба закрити храм, отець Феодор від імені парафіяльної ради написав заяву -протест проти закриття церкви, яке підписали віряни та надіслали до Москви. Храм вдалося відстояти, але своїми діями священик накликав на себе репресії НКВС.
10 жовтня 1936 року протоієрея Феодора Поройкова було заарештовано. Усі висунуті проти нього звинувачення отець Феодор відкинув, не назвав навіть адреси своїх рідних. 16 січня 1937 року його засудила Спецколегія Ярославського обласного суду за «антирадянську агітацію» і засуджений до 5 років ІТЛ. Місцем ув’язнення для священика став Кулолаг, де протоієрей Феодор і помер 4 січня 1938 року.
