У країні Нурсії жили два чоловіки, Евтихій і Флорентій, які вели відшельницьке життя. Евтихій дбав про спасіння інших, а Флорентій молився про себе. Після смерті авви в монастирі, Евтихій став настоятелем, залишивши Флорентія в усамітненні. Одного разу Флорентій побачив ведмедя, який став його помічником у пастьбі овець, підкоряючись його наказам.
Завидливі монахи вбили ведмедя, і, дізнавшись про це, Флорентій дуже засмутився. Він передбачив, що вбивці понесуть покарання, і незабаром вони були вражені проказою і померли. Флорентій, страждаючи від їхньої загибелі, ніколи нікого не проклинав.
До нього прийшов диякон, наляканий зміями навколо келії. Флорентій помолився, і Господь послав грім і блискавку, вбивши змій, а птахи понесли їх. Святий жив у богобоязливості і відійшов до вічного життя.
Евтихій також багато років дбав про своє стадо, і хоча не творив чудес за життя, став чудотворцем після смерті. Його одяг зціляв хворих, а в посуху жителі приносили його до церкви, і дощ посилався від Господа. Так обидва угодники прославлялися Богом за життя і після смерті.
