Пресвітер
Святомученик Євген Ніканорович Яковлєв — пресвітер Російської православної церкви, чий пастирський шлях припав на роки важких випробувань, революційних потрясінь і жорстоких гонінь на віру у XX столітті.
Майбутній святий народився 4 січня 1856 року в Нижньогородській єпархії в благочестивій родині пономаря Троїцької церкви. З ранніх років хлопчик виховувався в атмосфері молитви та храмового служіння, що зумовило його подальший життєвий вибір. Здобувши базову духовну освіту, він вступив до Нижньогородської духовної семінарії, яку успішно закінчив у 1878 році.
У листопаді 1880 року Євген Ніканорович прийняв священицький сан. Перші роки свого служіння молодий ієрей провів у сільських парафіях Ардатовського та Нижньогородського повітів, де старанно працював, заслуживши щиру любов і глибоку повагу простих парафіян. Окрім пастирських обов’язків, отець Євген активно займався духовним просвітництвом та вчительською діяльністю.
Наприкінці 1899 року отця перевели до Нижнього Новгорода, де він спочатку служив у Строгановській церкві. Уже 1903 року його призначили кліриком Варварського храму, з яким було пов’язане все його подальше життя. За ревне й бездоганне служіння Церкві Христовій у 1915 році отець Євгеній був возведений у сан протоієрея. Разом зі своєю дружиною, матушкою Софією Арсентієвною, він виховав чотирьох дочок.
Після революційних подій 1917 року та приходу до влади більшовиків для Варварської парафії та родини отця Євгенія настали скорботні часи. Незважаючи на утиски з боку безбожної влади, закриття храмів і постійну загрозу арешту, літній протоієрей залишався вірним Христу. Він продовжував таємно й відкрито душпастирствувати віруючих міста Горького (так перейменували Нижній Новгород) аж до доленосного 1937 року.
Трагічний фінал настав у листопаді 1937 року, у розпал епохи «Великого терору». На момент арешту отцю Євгенію виповнився 81 рік. Літній і немічний фізично, але міцний духом священик був кинутий до в’язниці разом із великою групою горьківського духовенства на чолі з архієпископом Олександром (Похвалинським). Батюшку бездоказово звинуватили у типовому для тих років злочині — участі в «контрреволюційній церковній повстанській організації».
Під час допитів слідчі НКВС чинили жорстокий тиск на літнього пастиря, вимагаючи визнання провини та наклепу на товаришів по службі. Однак сповідник проявив вражаючу стійкість духу. Отець Євген категорично відмовився підписувати неправдиві протоколи слідства і не визнав жодного зі сфабрикованих звинувачень, зберігши християнську совість чистою.
2 грудня 1937 року Особлива трійка при УНКВД засудила протоієрея до найвищої міри покарання. Напередодні винесення вироку, не витримавши суворих тюремних умов і безперервних нічних допитів, літній священик помер у тюремній лікарні, фактично прийнявши мученицьку смерть за віру. Офіційною датою його пам’яті в церковному календарі стало 7 грудня (день винесення або виконання вироку згідно з документами справи). Священномученик Євген Яковлєв був зарахований до лику святих у Соборі новомучеників і сповідників Руської Церкви.
