Мученик Дмитро Спиридонович Спиридонов народився 1871 року в місті Євпаторія Таврійської губернії в родині кримських греків. Закінчив духовну семінарію та Санкт-Петербурзьку духовну академію, потім як вільний слухач — Московський університет, після чого викладав у рідній Таврійській семінарії. Дмитро був глибоко віруючою людиною, лагідним і тактовним; його молодший брат Єлеазар став священномучеником.
Дмитро Спиридонович присвятив життя науці, був членом Таврійської наукової архівної комісії, яка займалася питаннями історії та культури. 1913–1916 роки він провів у Греції, займаючись науковою роботою. У журналах постійно публікувалися його блискучі наукові статті, переклади на російську мову творів древніх святих отців.
У 1918–1922 роках він працював вчителем у Євпаторії, у 1922 році — викладачем у Кримському університеті. Не погоджуючись з ідеологізацією гуманітарних дисциплін, перейшов на роботу до Сімферопольського краєзнавчого музею, яким згодом керував. Дмитро Спиридонович продовжував займатися науковою діяльністю, очолював Таврійську архівну комісію.
Він зосередив усю увагу на наукових заняттях і молитві, вів дуже скромний, майже чернечий спосіб життя. Працюючи директором музею, вчений не боявся брати участь у церковному житті, був секретарем і головою громади грецького храму пророка Іллі, де настоятелем був його брат Єлеазар, був членом парафіяльної ради Сімферопольського Свято-Троїцького храму. У 1934 році завдяки Дмитру Спиридоновичу вдалося врятувати цей храм від закриття.
20 січня 1938 року Дмитро Спиридонович був заарештований разом з іншими членами парафіяльної ради за звинуваченням у створенні «контрреволюційної грецько-націоналістичної організації». До них застосовували побиття та тортури, але Дмитро Спиридонович не визнав себе винним. 5 листопада 1938 року його засудили до розстрілу. Вирок було виконано 29 листопада 1938 року в Сімферополі.
Зачислений до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.
