Пресвітер
Священномученик Дмитро Васильович Кедроліванський народився 1890 року в селі Шарапове Єгор’євського повіту Рязанської губернії в родині псаломщика. Закінчив духовне училище, вступив до семінарії, але через смерть батька мусив повернутися додому й допомагати матері, яка залишилася з трьома дітьми. Окрім селянської праці, Дмитро Васильович служив псаломщиком. Одружився й незабаром був направлений псаломщиком до села Кузнеці Єгор’євського повіту. У 1922 році його повернули до рідного села, а в 1925 році висвятили в сан диякона. Отця Димитрія того ж року судили й оштрафували за виступ на зборах проти самооподаткування.
Вдруге його заарештували в 1929 році за несплачений у строк податок і засудили до 5 років заслання в Тамбовську область, родина поїхала слідом. Там два роки був неврожай і почався сильний голод: люди вмирали прямо на вулицях, одна з дочок батюшки від голоду не вставала. Архієрей запропонував йому місце сільського священика, отець Димитрій погодився, був висвячений і направлений у село Сичевку. Там його одного разу запросили відслужити відспівування над жінкою, яка померла три дні тому. Під час відправлення обряду покійниця ожила і прожила ще два тижні, розповідаючи всім бажаючим про потойбічний світ.
За два тижні до закінчення терміну заслання голова сільради попередив отця Димитрія про майбутній арешт і провокацію, і він разом із родиною тієї ж ночі поїхав назад до Шарапова.
Отець Димитрій влаштувався другим священиком, а в 1936 році перевівся до села Круги. Парафія була бідною, доводилося відспівувати та хрестити без будь-якої матеріальної винагороди. Діти отця Димитрія стали хрещеними майже для третини села, бо родичі боялися.
З осені 1937 року в НКВС почали готуватися до арешту священика. У довідці голова сільради написав, що отець Димитрій змушував стареньких ходити по дворах і збирати гроші для церкви, залякуючи, що інакше церква закриється. Монахиня, яка прибирала храм, дала свідчення, що батюшка був незадоволений колгоспами, утисками віруючих і вихованням дітей у школах. Влада викликала отця Димитрія на «бесіди», запропонувала публічно зняти з себе сан, але батюшка категорично відмовився, незважаючи на вмовляння дружини, яка турбувалася про дітей.
Отця Димитрія заарештували 20 січня 1938 року й відправили до в’язниці в Єгор’євську. Його звинуватили в контрреволюційній наклепі, засудили до розстрілу та відправили до Бутирської в’язниці. Його стратили 17 лютого 1938 року на полігоні Бутово під Москвою, і він був похований у безіменній загальній могилі.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 6 жовтня 2003 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
