Преподобний Димитрій Басарбовський народився приблизно у XII–XIII століттях у невеликому селі Басарбове, розташованому в долині річки Русенскі-Лом, неподалік від міста Русе в Болгарії, у родині православних влахів. З дитинства він любив домашніх тварин, тому йому доручили пасти худобу. З великою любов’ю ставився він до будь-якої живої істоти. Одного разу він випадково розчавив гніздо з пташенятами і як покарання 3 роки ходив босоніж влітку й взимку.
Існують різні версії його житія. У «Слов’яно-болгарській історії» написано, що Димитрій був мирянином, мав кілька овець, облаштував хатину серед скель і провів у ній у самоті все життя, помер і був похований. Через деякий час деяким благочестивим християнам були відкриті святі мощі преподобного. Їх перенесли до села Басарбово, і вони прославилися численними чудесами.
За іншою легендою, святий Димитрій був одружений, але шлюб був бездітним. Овдовівши, преподобний вступив до найближчого печерного монастиря, де прийняв чернечий постриг. У монастирі він ревно подвизався у чернечому житті. Передбачаючи годину своєї смерті, він залишив обитель і відійшов на берег річки Русенскі-Лом, де ліг між великими каменями й упокоївся. Проливний дощ змив у річку мощі преподобного, і вони деякий час перебували у воді. Святий Димитрій з’явився одній біснуватій дівчині й сказав, що вилікує її, якщо вона дістане його тіло з річки. Так святі мощі були знайдені й покладені в сільській церкві, а біснувата та інші хворі отримали зцілення.
Під час російсько-турецької війни мощі хотіли вивезти до Росії, щоб врятувати від зневаги турків. У липні 1774 року ковчег із ними прибув до Бухареста. Румунські християни просили росіян залишити мощі в столиці, і святиню було поміщено в кафедральному соборі, у зв’язку з чим було встановлено святкування 8 липня.
27 жовтня 1955 року преподобний Димитрій був канонізований Румунською Православною Церквою.
