Преподобний Даміан, який перед смертю прийняв велику схиму під ім’ям Діодор, народився близько 1580 року в благочестивій родині в поморському селі Турчасово на річці Онезі й у хрещенні отримав ім’я Діомід. П'ятнадцятирічним юнаком він вирушив на паломництво до Соловецького монастиря, де залишився послушником, а в дев'ятнадцятирічному віці прийняв чернечий постриг. Незабаром молодий чернець відчув сильне покликання до пустельного життя і таємно пішов углиб острова, де проводив час у суворому пості й молитві, харчуючись лише травою та водою, доки монастирська братія не знайшла його знесиленим. Пізніше він продовжив свої подвиги усамітнення, обходячи пустельні острови та спілкуючись із старцями, що переховувалися в лісах, а потім на сім років відійшов на Водлозеро, де рятувався суворими аскетичними подвигами разом зі своїм вірним учнем Прохором.
Підкоряючись божественному наказу, преподобний вирішив заснувати нову обитель на глухій Юр’євій горі. Для цього він вирушив до Москви, де отримав офіційний дозвіл на будівництво від царя Михайла Феодоровича та щедру матеріальну допомогу від його матері, черниці Марфи. На Юр’євій горі святий звів дерев’яний храм на честь Пресвятої Трійці, що поклав початок спільножитньому монастирю. Ставши будівничим обителі, він без нарікань терпів численні нападки та спокуси, за що Господь наділив його дарами прозорливості, чудотворення та зцілення хвороб.
Незадовго до своєї кончини Даміан прийняв схиму з ім’ям Діодор і, вирушаючи у справах монастиря до Каргополя, пророчо передбачив братії свою швидку смерть. Святий мирно відійшов до Господа 27 листопада 1633 року і спочатку був похований у Каргополі, проте через два роки його нетлінні мощі урочисто перенесли до заснованого ним Троїцького монастиря. Головний день пам’яті преподобного відзначається третього грудня, а також його вшановують у Соборах Соловецьких, Карельських і Новгородських святих.
