Мучениця Аполлінарія Петрівна Тупіцина народилася 1878 року в селі Шелюбинській Вельського повіту Вологодської губернії в родині селян. Закінчила прогімназію та фельдшерські курси, працювала медсестрою, деякий час мешкала при жіночому монастирі. Після революції мандрувала, весь вільний час присвячувала церкві, жила аскетично, як черниця. Аполлінарія нікому не відмовляла в медичній допомозі, підробляла пранням білизни або нянею, жертвувала гроші на оздоблення храмів.
17 вересня 1937 року її заарештували й помістили в Бутирську в’язницю в Москві. За свідченням лжесвідка, блаженна Аполлінарія «згуртувала навколо себе контрреволюційну групу й вела активну антирадянську діяльність». Коли до неї зверталися за зціленням і молитовною допомогою, мандрівниця вимагала зречення від влади сатани; сказала дружині міліціонера, що молитиметься за зцілення її чоловіка, якщо тільки той піде з міліції».
Тупіцина Аполлінарія Петрівна була засуджена до розстрілу й страчена 13 жовтня 1937 року разом з іншими віруючими «контрреволюційної групи» на полігоні Бутово під Москвою. Похована в безіменній спільній могилі.
Зарахована до лику святих новомучеників і сповідників Російських 7 травня 2003 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
