Пресвітер
Священномученик Олексій народився 9 лютого 1875 року в селі Веліно Бронницького повіту Московської губернії в родині свя священика Петра Скворцова. У 1895 році Олексій закінчив Московську Духовну семінарію і в 1897 році був призначений псаломщиком до церкви Усікновення глави Іоанна на Предтечі в Іванівському жіночому монастирі в Москві. 5 березня 1898 року він був висвячений на диякона, а в 1917 році — у священика до тієї ж церкви. У 1920 році він був нагороджений камілавкою. Після того як монастир у 1918 році під час гонінь на Російську Православну Церкву був закритий безбожниками, а монастирські келії перетворені на камери для політичних в’язнів, монастирський храм на честь Іоанна Предтечі був перетворений на парафіяльний; отець Олексій служив у ньому до його закриття, а потім, з кінця 1926 року, став служити в Успенській церкві в селищі Гжель Бронницького повіту.
У 1929 році був заарештований священик, який служив у храмі Архангела Михаїла в селі Загорново, розташованому неподалік від Гжелі, і церковна рада запросила отця Олексія служити до себе, з того часу він оселився разом із родиною в селі Загорново.
На початку 1930-х років Раменське відділення ОГПУ почало шукати привід, щоб заарештувати священика. У 1928 році в селі Загорново було організовано колгосп, головою якого було призначено селянина, який добре знав односельців і місцеві умови, і колгосп досить успішно почав займатися господарською діяльністю, але в 1931 році райком партії надіслав із міста іншого голову, після чого почалося руйнування та розграбування господарства: новий голова розглядав колгосп як тимчасово надану йому кріпосну вотчину. Селяни тому почали виявляти невдоволення і виходити з колгоспу. Голова, щоб виправдати свою невдачу, поширив чутку, що куркулі нібито задумали вбити його.
Були допитані свідки; один із них показав, що якось помітив, що його дружина стала надто замкнутою й зосередженою, і, дошукуючись причини, він дізнався, що вона часто відвідує місцевого священика Олексія Скворцова. Через деякий час він почув від неї скарги на важке життя та критику нинішнього стану справ у селі. Вважаючи, що його дружина через свою обмеженість не здатна дійти таких політичних висновків, він вирішив, що вона почала так думати завдяки впливу на неї священика, про що й дав свідчення слідчому ОГПУ.
12 грудня 1932 року отця Олексія заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. 23 грудня його допитали.
Незважаючи на повну відсутність доказів провини, 10 січня 1933 року священику було пред’явлено звинувачення, що він «протягом ряду років керував контрреволюційною групою в селі, яка готувала терористичні акти проти місцевих комуністів».
26 лютого 1933 року трійка ОГПУ засудила отця Олексія до п’яти років заслання до Казахстану. Після закінчення терміну священик повернувся служити до храму Архангела Михаїла в селі Загорново, де залишалася жити його родина. Але цього разу його служіння виявилося зовсім недовгим. 25 березня 1938 року його заарештували й ув’язнили в камері попереднього ув’язнення при Раменському відділенні НКВС.
7 червня 1938 року трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Священик Олексій Скворцов був розстріляний 4 липня 1938 року і похований у загальній безіменній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
