Диякон
Преподобний Ахіла Печерський жив у XIV столітті й виконував обов’язки диякона в Києво-Печерському монастирі. Про його мирське життя до вступу в обитель історичних відомостей практично не збереглося, проте в стінах лаври він прославився як великий подвижник, який здобув високий дар ангельської чистоти та нестяжання.
Святий диякон обрав для себе шлях суворого й безкомпромісного стримання, ставши живим прикладом пісного подвигу для всієї монастирської братії. За свідченням монастирських хронік, преподобний Ахіла ніколи не їв вареної чи вишуканої їжі. Його щоденний раціон обмежувався лише невеликою порцією сухої просфори та невеликою кількістю води, яку він вживав у строго визначений час. Свої тілесні почуття він тримав у суворому підкоренні духу, проводячи дні у важкій монастирській праці, а ночі — у безперервній молитві на колінах.
Своїм суворим постом і пильнуванням преподобний Ахіла мужньо перемагав будь-які бісівські спокуси та гріховні помисли. Досягнувши глибокої духовної зрілості та миру в душі, святий диякон мирно відійшов до Господа і був похований у Дальних печерах Києво-Печерської лаври. Православна церква вшановує його як небесного покровителя всіх, хто прагне до стриманості, перемоги над пристрастями та чистоти помислів, а його особиста пам’ять відзначається 17 січня, а також у дні Собору Києво-Печерських святих та Собору отців Дальних печер.
