Євангеліє від Луки
1:39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
1:40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
1:41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
1:42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
1:43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
1:44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
1:45 Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
1:46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
1:47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
1:48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
1:49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
1:56 І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
10:38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
10:39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
10:40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
10:41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
10:42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
11:27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
11:28 А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
До Римлян
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Євангеліє від Матвія
13:10 І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
13:11 А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
13:12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
13:13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
13:14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...
13:15 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
13:16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
13:17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
13:18 Послухайте ж притчу про сіяча.
13:19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
13:20 А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
13:21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
13:22 А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
13:23 А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
13:24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
13:25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
13:26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
13:27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
13:28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
13:29 Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
13:30 Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
1 до Коринтян
1:1 Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
1:2 Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
1:3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
1:4 Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
1:5 бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
1:6 бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
1:7 так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
1:8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
1:9 Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
До Филип'ян
2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
2:7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
2:8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
2:10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
