20:19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!
20:20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
20:21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
20:22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
20:23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
7:37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!
7:38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.
7:39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
7:40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
7:41 Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?
7:42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
7:43 Так повстала незгода в народі з-за Нього.
7:44 А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.
7:45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?
7:46 Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...
7:47 А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?
7:48 Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?
7:49 Та проклятий народ, що не знає Закону!
7:50 Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:
7:51 Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?
7:52 Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.
8:12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.
2:1 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
2:2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
2:3 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
2:4 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
2:5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
2:6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
2:7 Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
2:8 Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
2:9 Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
2:10 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
2:11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!