Ісаї
6:1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
6:2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
6:3 І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!
6:4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!
6:5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!
6:6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.
6:7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.
6:8 І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!
6:9 А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.
6:10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!
6:11 І сказав я: Аж доки, о Господи? А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім...
6:12 І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі...
Буття
5:1 Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу.
5:2 Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина.
5:3 І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф.
5:4 І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок.
5:5 А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.
5:6 І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша.
5:7 І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок.
5:8 А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ.
5:9 І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана.
5:10 І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
5:11 А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він.
5:12 І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла.
5:13 І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок.
5:14 А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він.
5:15 І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда.
5:16 І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
5:17 А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він.
5:18 І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха.
5:19 І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок.
5:20 А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.
5:21 І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха.
5:22 І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок.
5:23 А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ.
5:24 І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.
Приповісті
6:3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
6:4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
6:5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
6:6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
6:7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
6:8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
6:9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
6:10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
6:11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
6:12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
6:13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
6:14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
6:15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
6:16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
6:17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
6:18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
6:19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
6:20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
