2 Петра
3:1 Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку,
3:2 щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів.
3:3 Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями,
3:4 та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння.
3:5 Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим,
3:6 тому тодішній світ, водою потоплений, згинув.
3:7 А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
3:8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!
3:9 Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.
3:10 День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...
3:11 А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви,
3:12 що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться?
3:13 Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває.
3:14 Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі.
3:15 А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю,
3:16 як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою.
3:17 Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування,
3:18 але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь.
Євангеліє від Марка
13:24 Але за тих днів, по скорботі отій, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла.
13:25 і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться...
13:26 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою.
13:27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба.
13:28 Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.
13:29 Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима.
13:30 Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться!
13:31 Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!
2 до Тимофія
1:3 Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.
1:4 Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.
1:5 Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.
1:6 З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.
1:7 Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
1:8 Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,
1:9 що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.
Євангеліє від Луки
10:1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
10:2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
10:3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
10:4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
10:5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
10:6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
10:7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
10:8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
10:9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10:10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
10:11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
10:12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
10:13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
10:14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
10:15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
