На Казанській іконі Божої Матері Богородиця зображена з обличчям, зверненим до Сина, який стоїть з піднятою в благословляючому жесті рукою.
Згідно з традицією, ікону подарував патріарх Константинопольський Герман II жителям міста Казані як підтримку і розраду в XIII столітті, за часів численних набігів варварів. Але 1438 року, коли місто захопили татари, ікона нез'ясовно зникла.
У 1579 році Пресвята Богородиця з'явилася молодій дівчині Матроні і вказала їй місце, де була похована свята ікона.
Матрона розповіла про видіння своїй матері, а потім повідомила єпископу міста, святому Гурію. Завдяки дівчині, 8 липня 1579 року ікона була знову знайдена. Святий Гурій з великими почестями і за участю всіх християнських жителів міста відніс її до церкви Святого Миколая.
Історія ікони Казанської Божої Матері пов'язана з незліченними чудесами, першим з яких було зцілення сліпого Йосипа. Ікона була настільки важливим символом віри, що перший цар із династії Романових, Михайло Федорович (1613-1645), встановив одразу два свята на її честь. Одне релігійне, з нагоди набуття святої ікони - 8 липня, і одне національне, на честь визволення росіян від поляків - 22 жовтня. Коли члени королівської династії мали намір побратися, вони схрещували свої обручки над іконою для благословення.
У XIX столітті ікону вкрали, мабуть, через її дорогоцінний оклад. Оклад було знайдено, але не ікону.
У Греції списки з ікони зберігаються в головному храмі монастиря Панагія в Кератеї, в каплиці Святої Ксенії в Мандрі, Аттика, і в церкві Успіння Богородиці в Каліфеї, Аттика. Цінний список з ікони Богородиці Казанської зберігається в монастирі Святого Пантелеймона на Горі Афон.
Святу ікону вшановують 8 (21) липня і 22 жовтня (4 листопада).
