Будучи одночасно історичним та естетичним об’єктом, монастир Хора в Константинополі завжди був предметом пильної уваги вчених та археологів. В той же час, він приваблює велику кількість віруючих, які бажають долучитися до святості й помилуватися унікальною красою цього місця.
6 травня 2024 року, за рішенням турецького уряду, монастир знов відкрився як мусульманська мечеть, що визвало бурну реакцію в релігійному й науковому суспільстві.
З історії
Згідно з традиціями, монастир Хора був заснований в VI столітті святим Феодором. Інші джерела пов’язують його заснування з Приском, зятем імператора Фоки. Сьогодні ми знаємо, що кафолікон монастиря було побудовано в 1077-1081 роках Марією Дукінею, тещею імператора Олексія Комніна. Фундамент біло закладено на руїнах старих будівель, які існували раніше.
У 1120 році церква була відновлена Ісааком Комніном, а в 1316-1321 роках Феодор Метохіт продовжив її відновлення й розширення. В епоху Палеологів оздоблення монастиря збагатилося фресками та мозаїками особливої краси.
Назва монастиря Хора
Під час реконструкції церква була присвячена Христу Спасителю та названа «Церква Христа Спасителя в Полях» (ἡ Ἐκκλησία του Ἅγιου Σωτῆρος ἐν τῃ Χώρᾳ). Слово «хора» (χώρα), що означає в перекладі з грецької «країна», «область», «місцевість», було пов'язано з місцем розташування церкви та її історією. У візантійські часи це слово використовувалося для позначення землі (тому в даному випадку воно перекладено як «поля»), що простягалася за межами стін, зведених Костянтином I. Коли Феодосій II побудував нові стіни, церква зберегла свою назву незважаючи на те, що тепер вона знаходилася всередині міста.
За іншими джерелами, назва походить від мозаїки «Земля живих», розташованої над входом в храм ("Η Χώρα των Ζώντων", букв. «Країна Життя»). Зображений на ній Ісус Христос немов благословляє віруючих, що входять до храму. Перед Ним, колінопреклонений, зображений Феодор Метохіт.
Крім того, назва може бути пов'язана з мозаїкою монастиря, що зображує Богородицю «Вмістище Невмістимого» (Η Χώρα του Αχωρήτου). Цей епітет використовується грецькою православною церквою та говорить про Таїнство Боговтілення, де Богородиця стала вмістищем Сина Божого, Який сприйняв від Неї Людську природу, не перестаючи бути Богом. Слово «хора» в даному випадку перекладається як «вмістище».
Монастир після падіння Константинополя
Після падіння Константинополя в 1453 році Хора, як і всі монастирі й церкви міста, перейшов під контроль осман.
Зокрема, в період 1481-1512 рр., відповідно до рішення великого візира султана Баязида II, він функціонував як мечеть. У цей період він отримав назву Кахріе-Джамі, яке використовується й донині. Значна частина фресок була покрита вапном, яке з плином часу та при нестачі належного догляду завдало серйозної шкоди внутрішньому оздобленню та загальному вигляду будівлі.
В 1948 році було прийняте рішення про те, що монастир буде використовуватися в якості музею. Так почалися реставраційні роботи, по завершенні яких монастир прийняв перших відвідувачів.
Внутрішнє оздоблення
Монастир Хора часто характеризується як шедевр мистецтва епохи Палеологів. Мозаїки, фрески та іконографія зробили цю церкву символом візантійського мистецтва та історії. Яскраві кольори й структура композицій не залишають байдужим нікого, хто входить до храму.
Особливо вражає мозаїка Успіння Пресвятої Богородиці, де зображений Ісус Христос, Який тримає душу своєї Матері. В капелі домінує фреска «Зішестя до Аду», а також зображення Богоматері, яка тримає в обіймах Свого Сина.
Об'єкт всесвітньої спадщини
Після того як в 1948 році турецький уряд визнав пам'ятник музеєм, американський Візантійський інститут почав реставраційні та консерваційні роботи. В результаті пам'ятник зберігся у відмінному стані, а його мозаїки й фрески були відреставровані. Монастир був визнаний пам'ятником Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та зареєстрований як об'єкт культурної спадщини, що охороняється.
Перетворення монастиря Хора на мечеть
У 2019 році турецька влада прийняла рішення знову відкрити монастир Хора в якості мусульманської мечеті. 6 травня 2024 року тут відбулися перші релігійні обряди. Мозаїки та фрески із зображенням Ісуса Христа, Богородиці та святих були частково завішені відповідно до принципів мусульманської релігії.
Відкриття монастиря в новому статусі викликало різкі заперечення як з боку віруючих, які бажають бачити це святе місце в нейтральному статусі, так і з боку наукового співтовариства, стурбованого подібним використанням пам'ятника й потенційним збитком, який може бути завдано.
