ІсторІя та сучасність
.jpg)
Пантократор знаходиться в 2 годинах подорожі від Кареї на північному сході півострова Афон, неподалік від руїн давнього міста. Розташований на крутому пагорбі, на висоті 50 метрів.
Пантократор представляє собою чотирикутну фортецю зі стрільницями та ділиться всередині на дві подвір'я. На першому розташовані гостьові келії, різні майстерні та висока вежа з придільною церквою при ризниці; на другому - головний храм Преображення, дзвіниця та трапезна.
Монастир був заснований двома грецькими аристократами, які завершили тут життя в іночестві: стратопедархом Олексієм і його братом Іоанном, саномом примикірієм. Проте існує легенда, що монастир заснував імператор Олексій Комнін.
Візантійський період
Монастир, що знаходиться на північному сході півострова. Він був заснований в середині XIV століття військовачем Олексієм, визволителем острова Тасос від турецьких набігів, а також його братом Іоанном. Два брати, здобувши перемогу над турками в регіоні, сформували свою невелику державу на Тасосі.
Прот Святої Гори та парламент в 1357 році передали успішним полководцям зруйновану піратськими набігами обитель Равдуху, поряд з якою ті і засновували новий монастир. І Олексій, і Іоанн були поховані в монастирі, у мармурових мавзолеях у головному храмі.
Безсумнівно, ктитори позаботилися про добробут монастиря, але підтримку також надали представники імператорської родини Палеологів. Саме завдяки цій підтримці стало можливим відновлення монастиря після страшного пожежі 1393 року, що принесла з собою багато руйнацій. Монастир мав землі на островах Лемнос і Тасос, а також в інших регіонах Греції. З часом він приєднав до себе інші невеликі обителі, які через набіги турків не могли існувати автономно. Впослідку Пантократор досягає економічного і духовного піку свого розвитку, але до того часу Греція переходить до володіння Османської Імперії.
Турецьке володіння
Завдяки приєднанню невеликих обителей та сусідства зі столицею півострова Кар'єсом, у 1574 році Пантократор знаходиться на 7 місці в ієрархії монастирів Афону. Завдяки щедрим пожертвам правителя Молдавії, Пантократору вдається провести ряд реставраційних робіт і навіть завершити будівництво водопроводу та зміцнити фортечні стіни. Незважаючи на те, що ця обитель ніколи не відрізнялася добробутом, їй вдалося уникнути серйозного спаду в період турецького володіння. Пантократор мав земельні ділянки на островах Тасос і Лемнос, а також на півострові Халкідіки. Перепис 1808 року відносить до Пантократора 128 монахів, з яких 40 жили у його стінах.
Наші дні
Направляючись на північний захід, мандрівник зустрічає на своєму шляху монастир Пантократор, високу вежу якого в оточенні інших будівель можна побачити здалеку.
Головний храм монастиря знаходиться у західній частині вузького двору і, як і інші храми Святой Горы, відноситься до типу хрестово-купольного храму. Два нартекси храму об'єднались у 1847 році. Іконостас був створений у 1640 році. Храм був розписаний у XIV столітті, одразу після завершення будівництва; це яскравий приклад македонського мистецтва, але, на жаль, більшість з фресок були втрачені, оскільки храм був розписаний знову у 1854 році.
У головному храмі Пантократора зберігається одна з найважливіших чудотворних ікон Богородиці Святой Горы - так звана "Герондисса", або "Стариця".
З 8 часовень монастиря найбільш примітною є одна, присвячена Успінню Богородиці. Часовня була розписана датованими 1538 роком фресками критської школи, замаскованими під зображеннями 1868 року. Неподалік від неї розташувалась часовня Святого Миколая, яка знаходиться поряд з входом до монастиря.
Через невелику площу вузького двору, трапезна монастиря розташована у незвичному для обителі місці - на верхньому поверсі південно-західної сторони і звернена на північний захід. Цю частину монастиря було відремонтовано в 1741 році; тоді ж була побудована трапезна, прикрашена фресками. Ймовірно, стара трапезна знаходилася на першому поверсі во дворі, але була залишена, оскільки не могла вмістити велику кількість монахів. Бібліотека також розташована на першому поверсі східної сторони.
Монастирі підпорядковується скит Пророка Іллі, який знаходиться над обителлю, у півгодини ходьби від неї. Головний храм скита був заснований російським адміралом Вириловим і разом з іншими спорудами представляє собою яскравий приклад російської архітектури. До скиту відносяться ще 5 часовень.
До монастиря також відноситься приблизно 15 келій, розташованих у різних місцях району Карьєса та Кутлумуша. Найбільш помітною з них з історичної точки зору є келья Равдуху, яка колись була однією з найстаріших монастирів Святої Гори, займала в ієрархії Афона в XIV столітті 14 місце між 25 існуючими тоді монастирями. Храм келі був збудований на місці стародавнього головного храму і на основі його архітектурного плану, тому тут збереглися частини стародавніх фресок, що датуються XII століттям.
Іншою помітною келією є так звана "Достойно Єсть", в якій раніше зберігалась ікона Богородиці, яка зараз знаходиться в Протаті. Одна з келій використовується як представництво монастиря в Карьєсе.
Реліквії:
- мощі великомученика Феодора Стратилата;
- мощі бессрібників Косми і Даміана;
- частка Животворчого Хреста;
- частина щита великомученика Меркурія;
- ікони XIV століття (іконостас собору, ймовірно, найстаріший на Афоні);
- ікона Богородиці Геронтисса (покровителька монастиря) - одна з найбільш шанованих чудотворних афонських ікон.
Вхід до обителі знаходиться в південно-західному куті комплексу монастиря. Ця монументальна споруда прикрашена зображенням Христа Вседержителя. Напроти знаходиться альтанка - будівля засновників монастиря, з якої відкривається великолепний вид на східне узбережжя та Егейське море. Трошки далі - пристань монастиря. Зправа від входу - мармурова споруда джерела 1781 року. Джерело прикрашене рослинним орнаментом у стилі рококо. У 1992 році під час очищення джерела з'явилась надпис: "О, джерело, освіж мене тілом і розумом, як я цього бажаю". Над джерелом - фреска, яка зображує Преображення Господнє.
Біля входу в монастир знаходиться часовня Святого Миколая з фресками XVIII століття. На північно-східному куті розташовані часовня святих Андрія та Іоанникия 1781 року і, над нею, часовня Архангелів, також 1781 року. На вершині вежі розташована часовня Вознесіння. У західному крилі, де раніше також існувала вежа, знаходиться часовня Чесного Іоанна Предтечі з фресками XVIII століття. В вежі над входом до монастиря розташована часовня Святого Пантелеймона. За територією монастиря, на скелі на узбережжі моря (на південно-східному узбережжі) знаходиться часовня Святого Афанасія Афонського. Це споруда XIV століття, передбачувано, засновників монастиря, яка раніше діяла як церква цвинтаря. В її підвалі досі знаходиться каплиця. Це невеликий храм з одним приміщенням. При його будівництві було використано багато фрагментів архітектурних споруд ранньохристиянської епохи.
Вежа монастиря нагадує про відповідні споруди монастирів .jpg)
Тут також зберігається одна з найбільших у світі ваз стилю Іжник.
