Ісаї
42:5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.
42:6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
42:7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!
42:8 Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.
42:9 Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.
42:10 Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!
42:11 Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!
42:12 Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!
42:13 Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!
42:14 Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря!
42:15 Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!
42:16 І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!
Буття
18:20 І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
18:21 зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.
18:22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.
18:23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?
18:24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?
18:25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?
18:26 І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.
18:27 І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
18:28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!
18:29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!
18:30 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!
18:31 І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!
18:32 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!
18:33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.
Приповісті
16:17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
16:18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
16:19 Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
16:20 Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
16:21 Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
16:22 Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
16:23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
16:24 Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
16:25 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
16:26 Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
16:27 Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
16:28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
16:29 Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
16:30 Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
16:31 Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
16:32 Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
16:33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
17:1 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
17:2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
17:3 Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
17:4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
17:5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
17:6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
17:7 Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
17:8 Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
17:9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
17:10 На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
17:11 Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
17:12 Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
17:13 Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
17:14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
17:15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
17:16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17:17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
